Що потрібно знати батькам дитини, яка хворіє: 5 рекомендацій психолога

1. Рідним важливо переживати період хвороби разом
З раннього віку в дитини формується потреба в соціальних зв’язках, а окремого значення набуває зв’язок із рідними. Маленьким дітям вкрай важлива присутність батьків поруч, головним чином — мами. Порушення такого емоційного зв’язку може травмувати дитину і сприяти формуванню неправильних життєвих принципів. Не менш важливу роль присутність батьків (особливо, у важкий період хвороби) відіграє і для дітей старшого віку, які вже хоч і бачать різницю між батьками і навколишнім світом, все ж потребують безумовної любові, тепла й підтримки, яку можуть надати лише рідні люди.

2. Пам’ятайте, що дитячі травми накладають відбиток на доросле життя
Через відсутність підтримки в дитячому віці у дитини можуть сформуватися неправильні життєві установки, що накладуть відбиток на її подальше сприйняття себе, оточуючих і світу в цілому. Дитячі травми характерні тим, що дитяча психіка приймає певне рішення діяти так, а не інакше, на основі чого формується стратегія поведінки, згідно з якою людина продовжує жити в майбутньому. Залежно від особливостей віку дитини, завдання батьків — мінімізувати спричинені стресом травми.

3. Демонстрація підтримки дуже важлива
Підтримка батьків сприяє формуванню розуміння того, що світ, у якому живе дитина, безпечний. Відтак, важлива не лише їхня фізична присутність, а й близький емоційний зв’язок, що встановлюється, зокрема, за допомогою тактильного контакту. Перебуваючи поруч із дитиною під час хвороби, важливо розмовляти з нею, комунікуючи правильні установки — промовляти вголос фрази про те, що її люблять, що вона обов’язково одужає, що вона сильна.

4. До дітей різного віку потрібен особливий підхід

• До трьох років дитині здебільшого потрібні обійми, тактильний контакт і присутність мами з татом поруч.
• Із дітьми трохи старшого віку варто потроху проговорювати питання, що турбують. Так, дошкільнятам можна доносити інформацію з допомогою уявних образів, обов’язково промовляючи, що в тому, що дитина захворіла, нема її провини.
• Із дітьми шкільного віку вже можна вести діалог: можна поговорити про перебіг лікування, відповісти на запитання дитини, уточнити, що ще б вона хотіла дізнатися.
• У стосунках із підлітками важливо не порушувати їхню приватність та кордони. У цьому віці діти насправді дуже чутливі, їм часто легше переживати стрес наодинці. У випадку, коли дитина залишається один на один зі своєю хворобою, батьки все ж мають показати, що вона може поділитися з ними своїми переживаннями, якщо виникне така потреба. Важливо пам’ятати, що підліток боїться, що його не зрозуміють, тож намагайтеся сприймати будь-які його переживання.

 

5. Не давайте дитині замикатися в собі

• У жодному разі не читайте нотації — це ще більше віддалить вас із дитиною один від одного.
• Спробуйте пошукати спільні теми, дізнайтеся, чим дитина захоплюється, вивчайте цю тему для себе.
• Поясніть, що ви хочете їй допомогти, а для цього вам потрібно знати, що її хвилює.
• Напишіть дитині лист, відверто розкажіть про свої почуття і про те, що ви розгублені і дуже сумуєте за контактом з нею.