bgbg

СІМЕЙНО
ОРІЄНТОВАНА
МЕДИЦИНА —

медицина відкритості,
поваги й підтримки

Вітаємо вас на сторінці, присвяченій сімейно орієнтованій медицині!

Самотність, туга, страх – це лише невеликий перелік емоцій, що опановують дитину, яка щойно потрапила до лікарні, а може, уже й перестала рахувати дні в лікарняних стінах, без улюблених іграшок, звичного розпорядку дня, без рідних поруч. Чи може сучасна медицина зменшити стрес, який переживає хвора дитина? Так, якщо це – сімейно орієнтована медицина. Якщо діти не розлучаються з рідними під час лікування, якщо медики ставляться з повагою, інформують, співпрацюють з родиною. Лікарі і батьки, нам час об’єднатися!
Це спільний проєкт Фундації Дім Рональда МакДональда та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Ми прагнемо розвивати сімейно орієнтований підхід в медицині в нашій країні – сучасний, прогресивний, гуманний, де у центрі лікування – хворі діти та їхні родини. Давайте зробимо це разом!

Якщо ваша дитина госпіталізована, пам’ятайте, ви маєте право на медицину гідності, поваги й підтримки – на сімейно орієнтовану медицину

Ви маєте повне право на доступ до інформації:
Ви маєте право на співучасть в лікувальному процесі:
Ви маєте право на гідність і повагу
img

Медичні працівники мають спілкуватися з вами, надавати повну й неупереджену інформацію, пояснювати призначення.

Згідно із законодавством ви та ваша дитина маєте повне право на достовірну та своєчасну інформацію про стан здоров’я дитини, включаючи наявні і можливі фактори ризику та їхню ступінь. Також ви маєте право отримувати доступ до медичної документації. Саме пацієнти та їхні родини є власниками цієї інформації.

img
  • Знаходитись поруч з дитиною в палаті, а також під час огляду дитини, проведення ін’єкцій, перев’язки й інших маніпуляцій, процедур і досліджень.
  • Право брати участь в лікувальному процесі й ухвалювати рішення, які стосуються здоров’я вашої дитини. Медичні працівники мають з’ясовувати у вас очікування щодо результатів лікування дитини, а також, що вам зрозуміло, як відбувається процес лікування, погоджувати призначення препаратів, попередньо пояснивши всі можливі варіанти.

Ключова філософія сімейно орієнтованого підходу — «нічого про мою дитину без мене». Батькам варто зробити цей вислів своїм девізом. Все, що відбувається в лікарні з дитиною мають знати батьки. Вони мають бути не просто залучені в процес лікування, вони мають бути однією зі сторін лікувального процесу.

img
  • Медики з’ясовували вашу точку зору та враховували її.
  • Медичні працівники зважали на емоційний стан вас та вашої дитини, до вас ставилися з повагою та гідністю.
  • Враховувалися знання, цінності, виховання, переконання, культурні традиції й інші особливості вашої родини.

Вважається, що повага і гідність є вродженими якостями людини, і цьому не вчать в медичних університетах, проте в прогресивних країнах в тестах на лікарську спеціальність більшість питань саме етичні. Гідність і повага в сімейно орієнтованому підході винесені на перше місце. З цього потрібно починати перші лекції в медичних ЗВО, і це має проходити наскрізною ниткою через все навчання лікарів. Але поки це не так, пам’ятайте, ви маєте право на гідне ставлення до вас і вашої дитини.

img
  • Знаходитись поруч з дитиною в палаті, а також під час огляду дитини, проведення ін’єкцій, перев’язки й інших маніпуляцій, процедур і досліджень.
  • Право брати участь в лікувальному процесі й ухвалювати рішення, які стосуються здоров’я вашої дитини. Медичні працівники мають з’ясовувати у вас очікування щодо результатів лікування дитини, а також, що вам зрозуміло, як відбувається процес лікування, погоджувати призначення препаратів, попередньо пояснивши всі можливі варіанти.
Ключова філософія сімейно орієнтованого підходу — «нічого про мою дитину без мене». Батькам варто зробити цей вислів своїм девізом. Все, що відбувається в лікарні з дитиною мають знати батьки. Вони мають бути не просто залучені в процес лікування, вони мають бути однією зі сторін лікувального процесу.
img
  • Медики з’ясовували вашу точку зору та враховували її.
  • Медичні працівники зважали на емоційний стан вас та вашої дитини, до вас ставилися з повагою та гідністю.
  • Враховувалися знання, цінності, виховання, переконання, культурні традиції й інші особливості вашої родини.
Вважається, що повага і гідність є вродженими якостями людини, і цьому не вчать в медичних університетах, проте в прогресивних країнах в тестах на лікарську спеціальність більшість питань саме етичні. Гідність і повага в сімейно орієнтованому підході винесені на перше місце. З цього потрібно починати перші лекції в медичних ЗВО, і це має проходити наскрізною ниткою через все навчання лікарів. Але поки це не так, пам’ятайте, ви маєте право на гідне ставлення до вас і вашої дитини.
img
img

Чи знали ви, що:

img
98%

батьків впевнені, їхнє активне залучення є важливим для якісного догляду за дитиною

img
91%

батьків хочуть, щоб лікарі взаємодіяли з ними ліпше

img
43%

батьків вважають, що головна перешкода – небажання медиків співпрацювати

Детальніше

Дізнайтеся, як підтримати дитину, коли вона хворіє

img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Чи мають батьки право перебувати поряд з в лікарні? Не тіль...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Незалежно від віку, перший досвід переживань запам’ято...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Стрес — звична реакція організму на ті життєві події, які по...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Як з'ясувалося в результаті опитування, 65% батьків зовсім н...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
1. Рідним важливо переживати період хвороби разом З ранньог...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Один з принципів сімейно орієнтованої медицини - це пр...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Діти захоплюються казками настільки, що порівнюють себ...
Читати даліimg
img
Батьки, одягніть кисневу маску спочатку на себе!
Згідно з дослідженнями, кожна 2-а дитина відчуває стре...
Читати даліimg

#дякуємо_лікарям

Ми хочемо познайомити вас із медиками, які втілюють принципи сімейно орієнтованого підходу. Їхні історії торкнули всю країну. Якщо ви хочете разом із нами подякувати своїй медсестричці, медбрату чи лікарю, напишіть свою історію під хештегом #дякуємо_лікарям

img
Роман Кізима

Сімейно орієнтована медицина – це перш за все розуміння від родини та всіх залучених до процесу лікування людей того, що відбувається.
Такий підхід є науково обґрунтованим, адже дослідження показали, що медицина потребує покращення стосунків між лікарями та родиною пацієнта. А це в свою чергу передбачає залучення сімей у прийняття рішень щодо процесу лікування, врахування їхньої думки щодо покращення структури лікування.
Серед основних практик можна назвати:

  • 1. Відкрита реанімація: батьки перебувають з дитиною, беруть участь у догляді за нею, допомагають медпрацівникам. Завдяки чому розвивається взаємодовіра між родиною та лікарями. А батьки отримують необхідні навички по догляду за дитиною.
  • 2. Залучення родини в прийняття рішень і процес лікування по максимуму (звісно, враховуючи рівень освіти, соціальні можливості батьків).
  • 3. Консиліум з родиною, на якому лікарі пояснюють методику лікування й обговорюють усі ризики.
  • 4. Залучення дитини до прийняття рішень, що стосуються її лікування (згідно з законодавством діти з 14 років мають таке право).
  • 5. Збереження звичок та традицій родини: святкування Дня народження маленьких пацієнтів.
  • 6. Сhild life – можливість для дітей підтримувати їхнє хобі, що толерується медичним персоналом.
  • 7. Облаштування спеціальних ігрових кімнат у лікарнях, що є дуже гарною ініціативою не тільки для дітей, а й для їхніх родин, адже ігровий простір допомагає дитині та її родині відчути себе більш комфортно.
img
img
Павло Сільковський

Чергую якось в лікарні. Все так спокійно, нічого особливого. Друга година ночі, хочеться спати. І тут виклик: поступає дитина з апендицитом, потрібно оперувати. Не хотілося б, але ок, іду дивитися. В палаті стривожена мама і заплаканий наляканий хлопчик, орієнтовно першокласник. При появі нового лікаря мимоволі групується в очікуванні чергового натискання на живіт і чергових приступів болю.

Присідаю поряд. Спілкуюся з пацієнтом, з мамою. Дізнаюся все, що потрібно. Здається, вони трошки заспокоїлись. Але, можливо, це лише здається. В ході розмови про симптоми хвороби дізнаюся і про те, що тато дитини в АТО, що мама переживає і за сина, і чоловіка. І що це викликає ще більшу тривогу. Спілкуємось ще трохи про ситуацію в країні.

Потім операційна, операція і успішне видалення запаленого хробакоподібного відростка. Нормальний штучний сон у дитини і подальше благополучне просинання. Під час чергового післяопераційного огляду в мою кишеню падає якась там кількість українських банкнот. Це мама така вдячна за пророблену роботу. Не розглядаючи скільки там, все дістаю із кишені і віддаю назад.

Порозумілися. Нормально спілкуємося далі. Хлопчик одужав і швидко виписався. І все ніби забулося. Пройшло кілька тижнів. І в якийсь день мене знову покликали. За дверима відділення зустрічаю знайому вже маму і хлопчика. В їхніх руках – запакований згорток. А щоб ви були здорові! Це вже навіщо?! Уже ж ніби проговорили це, порозумілися і пішли далі.

«Коли ми лежали в палаті, починає мама, – і я була дуже стривожена за лікарів, з якими зустрінуся, за дитину і чоловіка, який зараз далеко, і коли прийшли Ви і почали спілкуватися з сином, а потім погладили його по голівці, то я пройнялася такою вдячністю і довірою, що мушу хоч якось віддячити. Це заспокоїло і мене, і синочка, і тата, який би теж гладив його по голівці, якби був поряд. І роль якого взяли на себе Ви. Тому, будь ласка, таки прийміть цей подарунок!»

І я такий стою і слухаю. Серйозно? Це про мене? Я справді гладив його по голові? Та ладно! Я цього зовсім не пам‘ятаю! Ні, я розумію, що це можливо. У самого дома п‘ятеро і намагаюся чи не щодень пригортати їх до себе і гладити. Але це така дрібничка, на яку навіть уваги не звернув. І про яку зовсім, зовсім не пам‘ятаю. Але яка стала такою допоміжною в нашій комунікації.

З дрібничок, кажуть, складається наше життя. І, можливо, така дрібничка комусь в пригоді стане. Якщо загалом вчитися і практикувати людяність. Як у тій приказці: коли проходиш біля дружини, обійми її. Ти ж все-одно проходиш поряд, а їй приємно.

img
img
Ігор Змисля

Мене дуже вразило порівняння української психологині Анастасії Сидоренко, яка вважає, що батьки, чиї діти знаходяться в стаціонарі лікарні, можуть переживати ті ж самі емоції, що й військові під час бойових дій.

А що вже говорити про самих маленьких пацієнтів?

Коли нам погано, то завжди хочеться, щоб поряд були рідні люди – щоб тебе вислухали, щоб хтось потримав за руку, зрозумів і сказав, що все буде добре. Нам це потрібно, а дітям – просто необхідно.

Мені запам’ятався випадок, коли до нашої лікарні потрапив пацієнт з гострою кишковою інфекцією. Його привезли до нас швидкою прямо зі школи. Батьки були у своїх справах у іншому місті. І доки хлопчик був у палаті сам – він навідріз відмовлявся спілкуватися з медиками – що ті не пробували. Навіть не говорив, що турбує, де болить. І тільки після того, як до лікарні примчала мама, дитину наче підмінили – він виконував усе, що пропонували та просили медики. Ми швидко встановили точний діагноз і розпочали лікування.

Бути в лікарні – це стрес. Але цей стрес можна і треба пом’якшити!

img
img
Мар'яна Возниця

«Після 18:00 нам не дозволяють виходити на коридор», – це було про відділення, яке славилося барвистими малюнками на стінах … коридору. А також гарними лавочками, на яких, виявляється, не можна було сидіти. Як і до всіх підвіконь було почіплено файлик: «Не притулятися!». Не тому, що небезпечно. Ні, бо «поламають». А далі, як казалося, а як воно було насправді стосовно заходу батьків в реанімацію. Більше того, як це комунікувалося! Як фантастичні фахові лікарі ставали в шалений супротив, щодо батьків в рем. залі: «Ми тут працюємо, нема чого тут бути».

А ще іграшки, якими діти мали гратися, витягалися, коли «була комісія», бо «забирають додому, нищать»… До мамів часто зверталися: «мамочка», і це якесь таке знеусоблене звернення до тих, хто от взяв собі дитину і прийшов в лікарню смітити, нищити меблі, розкидати бахіли, ну і в цілому робити якісь подібні до цього речі…

Це і більше стало відомо після оприлюднення результатів аудиту з сімейно-орієнтованості в лікарні (наскільки дитяча лікарня дружня до сімей). Я, відверто, не могла спати кілька ночей. А потім ще одну. Не можу сказати, що й далі не резоную по цьому.

Відділення кардинально відрізнялися між собою. І дійсно «зовнішня краса» часто не корелювала з відношенням до пацієнта чи родини.

Радію, що таки було багато союзників. І тому ми не зупинялися.

Приміщення під першу кімнату для родин в лікарні шукалося доволі складно. Багато працівників не дуже розуміли для чого це. «Краще ще одну ординаторську», – казали вони. Називали це таким: «Возниця собі «готелик» робить». А ще одна лікар чітко вимагала кабінет для себе і навіть приводила так званих громадських активістів, які розповсюджували листівки, що лікарня «продає приміщення іноземним фондам». Про пацієнта взагалі не йшлося.

«Я просто хочу подякувати, я можу бути поруч з дитиною», – напевно, це найцінніше, що можна почути від батьків. «Приїхав мій чоловік і мав де нас побачити, бо ми поки ще не виходимо на вулицю». І це все про менше ніж 100 кв. м. колишньої старої тераси, де був склад якихось «дуже потрібних речей» і кабінет старшої медичної сестри.

Пам’ятаю, як спитала в завідувача реанімації, а що потрібно, щоб батьків пацієнтів пускати в реанімацію. «Крісла треба, адже вони зайдуть, а сісти нема де», – відповів він. Я попросила знайому написати у фейсбуці допис, що потрібні крісла. До доби нам навіть їх вже привезли.

Радію, що медицина змінюється в напрямок пацієнта. Коли лікарня, медична установа саме для пацієнта. Це іде в повному унісоні з сімейно орієнтованою медициною. У багатьох лікарнях вона надалі тільки декларується. Але таких стає все менше. Потрібно ще трохи більше часу, але за умови щоденної роботи всіх рівнів. І звісно це дуже сильно залежить від керівника лікарні. Зараз їх обирають на конкурсній основі, і я б точно підтримала програму, де є місце сімейно орієнтованій медицині.

img
img
Роман Кізима
дитячий онколог Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру

Сімейно орієнтована медицина – це перш за все розуміння від родини та всіх залучених до процесу лікування людей то...
img
Павло Сільковський
лікар-анестезіолог, Рівненська обласна дитяча клінічна лікарня

Чергую якось в лікарні. Все так спокійно, нічого особливого. Друга година ночі, хочеться спати. І тут виклик: поступає д...
img
Ігор Змисля
головний лікар Сумської обласної дитячої клінічної лікарні

Мене дуже вразило порівняння української психологині Анастасії Сидоренко, яка вважає, що батьки, чиї діти знаходяться в ...
img
Мар'яна Возниця
керівниця західного територіального підрозділу Національної служби здоров'я України

«Після 18:00 нам не дозволяють виходити на коридор», – це було про відділення, яке славилося барвистими малюнками ...
img
img

Хто ми і навіщо це робимо?

Благодійна організація «Фундація Дім Рональда МакДональда» допомагає отримати доступ до якісної медичної допомоги сім’ям у всьому світі й розвиває сімейно орієнтований підхід у медичному догляді. Програми «Фундації Дім Рональда МакДональда» просувають важливість взаємодії та командної співпраці між медиками й родинами, коли їхні діти хворіють. Для цього Фундація проводить конференції з сімейно орієнтованої медицини, розробляє відеокурси та тренінги, комунікаційні кампанії для медичної спільноти та широкого загалу. Програма «Сімейні кімнати Рональда МакДональда» у дитячих лікарнях спеціально створені, щоб надавати потрібний відпочинок і підтримку сім’ям, щоб вони мали можливість залишатися поруч зі своїми важкохворими дітьми. Ми постійно оновлюємо новини для вас! Підписуйтеся на наші сторінки в Facebook, Instagram, Youtube або на розсилку новин.

З 1992 року Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні допомоги на суму більш ніж 3 мільярди доларів США й підтримує посилення демократичного урядування, прискорення економічного розвитку та покращення здоров’я для громадян України. Напрями діяльності Агентства США з міжнародного розвитку в Україні ґрунтуються на фундаментальній вимозі, висловленій українцями під час Революції Гідності, що вони хочуть жити в незалежній, демократичній, заможній і здоровій Україні, об’єднаній навколо європейських цінностей. Сполучені Штати через Агентство США з міжнародного розвитку надали більш ніж 35 млн дол. США допомоги для вдосконалення системи охорони здоров’я та подолання інфекційних захворювань в Україні. Дізнайтеся про нас більше на вебсайті USAID/Ukraine і стежте за нами у Facebook, Twitter, YouTube та Instagram.